?

Log in

No account? Create an account

Немного о себе)

wv8xYH89TRY

- Недоинженер-биотехнолог;
- Циничный романтик;
- Немножко Бармалей, чуть-чуть Баба-Яга, но в душе - одуванчик;
- выращиваю чуму в пробирках и комаров-мутантов;
- умею готовить питательную среду, но не умею - борщ;
- Могу сломать что угодно: от мозга - и до системы;
- Обладаю интуицией и находчивостью, иначе уже давно работала бы в Макдональдсе.
- Люблю качественные книги, музыку и хороших людей.
Рецензія до фільму «Анна Кареніна»
«– Я люблю Вас.
– За що?
– Любов не задає питань»
У 1878 році був виданий роман Льва Миколайовича Толстого «Анна Кареніна». З того часу було багато спроб зняти фільм на дану книгу і більшість з них увінчалися успіхом. На даний момент йтиметься про екранізацію 2012 року, яка мене вразила.
«Анна Кареніна» - це історія жінки, яка готова на все заради кохання. Хоча сім’я, діти для неї також дуже дорогі й близькі серцю, становище в суспільстві вагоме, але заради шаленого кохання, пристрасті, власного задоволення вона готова заплатити всім, що в неї є. Хоча, зважаючи на стан головної героїні, вона дуже щаслива. Але в житті не завжди буває все так добре, як цього б хотілося.
Даний фільм знятий трішки не стандартно, символічно (сніги, бороди, «У полі берізка ...» – все це нагадую, що події відбуваються саме в Росії). Простежується насиченість естетикою декаденсу, тобто настроями безнадії, розчарування, естетизмом…
Даний фільм я чекала з нетерпінням, адже цікаво після прочитання роману і після перегляду фільму ХХ століття подивитися сучасну інтерпретацію. Вона мене вразила, хоча я не сподівалася, що режисер Джо Райт зможе досить вдало передати настрій даної історії так, як він відомий своїм своєрідним театральним прийомом і що є незвичним для багатьох людей. Тож не дивно, що від різних людей я чула різні відгуки стосовного цього фільму і більшість з них були негативними. Мабуть, це саме через незвичну зйомку. Я ж можу сказати, що на екрані все відзняте вигляділо досить ексцентрично і захоплювало, особливо в окремих моментах фільму. Цікавим також було те, що дії «Анни Кареніною» були ніби перенесені в театр, що, на мою думку, показало театральність вищого суспільства і висвітило лицемірство норм суспільного життя.
Також варто відмити те, що відібранні актори справилися зі своєю задачею досить непогано. Кіра Найтлі, яка зіграла Анну Кареніну, варта найбільшої похвали. Адже вона так вміло передавала всі радості і печалі героїні, ніби все це відбувалося з нею. Недаремно багато західних критиків назвали її кращою Кареніною всіх часів. Хочу згадати і про головного героя Вронського, якого зіграв Аарон Тейлор-Джонсон. Він виглядить високомірним і марнославним, з нього вийшов гарний гордій. Аарон зміг досить вдало передати всі почуття героя, тільки, на мою думку, йому не хватило трішки глибини почуттів.
Вражали також і наряди акторів і особливо Анни, адже це також додало свого кольору картинам. Але також не можу не відмити те, що відійшли від тих зовнішніх ознак, які б мали бути присутніми у героях (наприклад, гусарські вуса Вронського). На мою думку, дані ознаки мали б бути присутні, адже це б дало змогу уявити краще героїв саме класичного твору.
Також музика в даному фільмі відіграла свою важливу роль, за що можна відмітити Даріо Маріонеллі. Вона тут як окремий персонаж. На мою думку, вдало підкреслені сцени, емоції героїв, деякі епізоди музикою – це вже неабиякий успіх. Особливо цікаве поєднання – російські народної пісні з класикою.
Мені здається, що даний фільм варто подивитися, особливо тим, хто любим порівнювати книгу з фільмом. Я впевнена, що не всіх цей фільм «зачепить», бо в ньому багато новинок, а це не завжди подобається тим, хто любить класику. Але я можу з впевненістю сказати, що сюжет й ідея донесення до читача є досить чудовими, тому любителям сильних переживань рекомендую подивитися дане кіно. Можливо Ви винесете для себе щось повчальне.
Оригинал взят у pikaliuk в Измена Крыму : маевка в Карпатах!

Всем кто любит природу пишу этот текст! Хочу рассказать вам о нашем весеннем пешем походе 26.04 – 04.05 в Карпатах. Какая была погода, тяжело ли это было и стоила ли игра свеч.

Нас было четверо. Полных ходовых дня – 8. Сразу скажу, что главную карту мы забыли в поезде и начали наш поход с импровизации и далее наш инструктор повел нас по более ожидаемому пути, так что все вышло замечательно. Рюкзаки были очень тяжелые, так как еды мы взяли много.

Первых дней 5 погода была сказочная. Ярко светило солнышко, мы шли в основном по лесу, никто не сгорел и жарко не было. Мы добрались Надвирной а там посетили Бухтивецкий водопад, далее заночевали у Манявского водопада.

http://www.karpati.info/wp-content/uploads/2014/03/maniava1.jpg

Проходили мимо чудесного поля и не могли не сфоткать!

1
По техническим причинам меняли маршрут, колесили в маршрутках, общались с местными «бандеровцами», тешились флагами УПА в Богородчанах, и в итоге заночевали неподалеку от водопада Гук. Когда убирали лагерь, встретились с красавицей саламандрой, позже добрый лесник нам расскажет, что от ее укуса нога опухает и еще в это время у гадюк брачный период так что все эти милые «плазуны» довольно агрессивные.

На третий день запомнилась «полонина Хом’яків» с нее прекрасно было видно немного снежные вершины Черногорского хребта. Кстати, в Карпатах помимо веселых туристов можно встретить и целые группы кришнаитов, которые любят громко петь и молиться, повторяя «Харе Кришна», очень миролюбивые и интересные люди. Встречали рассвет на Хомяке, жалко сломался мой «Зенит», но я не забуду этой прелести! Прошли гору Синяк и Малый Горган и остановились под Довбушанкой. Прекрасно обошли «полонину Довгу», и остановились в селе Быстриця. В Горах уже бушевал дождь и река была очень мутной.

Еще кажется что без града и дождя поход не поход, хороший и крепкий сон только после тяжелого дня, а также ценишь сухие носки после того как проходил весь день в мокрых ботинках.
4 (2)
(полонина "Довга")
Как круто идти через туман и орать - «Ежик», а кто то, где-то кричит отчаянно «лошадка». Уже с первого майя и до конца похода встречали массу туристов, все сожалели, что не в Крыму сейчас, обменивались парочками фраз и с грустной улыбкой расходились.

Свидовец еще стоял в снегу местами, с его гор можно было скатываться на карематах! Удивительно наблюдать как "плывет" туман, то ты попадаешь в тучку, то опять видишь все вокруг ясным. Также прекрасно звучит гром в горах, интересно смотреть как на соседней горе идет дождь, а ты от него уходишь и надеешься что не застанет. Удивила местами вкусная и спелая брусника. Повсюду крокусы, такие девственно красивые в снегу. Закончили наш поход в Квасах и отметили все это прекрасной родниковой водой, которая от природы немного получается газированная.

Скажу сразу, что ночью, о Боги , было очень холодно, это вам не лето! Спать даже в зимних спальниках порой было зимно. Поэтому не пренебрегайте теплыми вещами, пусть у вас будет мало майечек, но теплая, а главное сухая флиска это сокровище. Берите много пакетов, это тоже вас спасет. А еще берите хорошее настроение!

Вообще пешие походы по силу каждому, не нужно быть великим спортсменом, что бы провести майские в горах! Не бойтесь быть наедине с природой, ведь это чудесно снимает стресс, особенно информационный.

4 (2)
+ (2)
+++ (2)
+++++
++++++ (2)
++++++
++++++++
+++++++++
1
2
3
сессия
Каждый из нас сталкивался с проблемой «выбора». Будь то в личной жизни, с кем пойти гулять/дружить/встречаться, или же работе/учебе, каким заданием заняться сначала, какое оставить на позже. И в моменты «решения» в голову закрадывается идея, а, может, можно совместить все?  Можно. Но нужно ли? Какой профит это принесет и что заберет? Много вопросов и все без ответов, значит, что нужно делать? Правильно! Обращаться к «гуру знаний».
Read more...Collapse )

Будем знакомы

Романтик в сердце и прозаик в душе.
Интроверт в мыслях и экстраверт на деле.
Сочетать несовместимое? Да запросто ;)



Ваша Оля.)

Привіт, кицьки!)



дуже відповідальна місія, насправді, писати вступне слово. і ,взагалі, мене лякають чисті аркуші. тому спочатку я малюю котів, дельфінів і китів, а вже потім починаю щось писати.
я з тих, хто пише лише на папері і читає книжки, що мають запах. шукаю натхнення всюди, бо без нього не пишеться і не фотографується. роблю тільки те, що хочеться і те, що приносить мені задоволення. підписую фотокартки і збираю спогади. не уявляю свого життя без моря, сонця, подорожей і пригод. без останнього не проходить і дня. ненавиджу щось планувати, тому все трапляється дуже спонтанно і неочікувано. через це роблю багато дурниць, бо інколи не вистачає часу подумати. ніколи не жалкую про зроблене і гадаю, що варто чіплятись за кожну подаровану можливість і отримувати задоволення від життя.

7 успішних кінодебютів

Перший повнометражний фільм – це хвилюючий момент для будь-якого режисера-початківця. Фільми улюблених режисерів вже давно завчені напам’ять. Бажання створити шедевр зашкалює. Проте катастрофічно дається в знаки відсутність досвіду. Як наслідок, в кінці творчих пошуків режисер часто отримує вінегрет чужих ідей з власною приправою. Проте історія знає приклади успішних дебютантів, яким вдалося вже у першому фільмі виробити власний стиль і гучно заявити про себе. Сьогодні згадуємо про 7 успішних кінодебютів. 7 повнометражних фільмів, які принесли славу їх творцям вже на ранній стадії кінокар’єри.

«400 ударів», Франсуа Трюффо
Ця стрічка є однією із ключових картин «нової хвилі» французького кіно.
Трюффо вдалося своїм фільмом гучно заявити про потужність і міць нового напряму в кінематографі − «нової хвилі» . Після виходу фільму на 27-річного режисера очікувало світове визнання і комерційний успіх картини. Метри світового кіно дуже високо оцінили художні пошуки і новаторську кіномову молодого режисера. А сам Трюффо швидко підкорив серця молодих бунтарів-інтелектуалів, які відчували неминучість змін у суспільстві.
Історія складного підлітка, яка розгортається на тлі складних соціально-економічних процесів у французькому суспільстві, оповідається з такою щирістю і відвертістю, якої Трюффо досягає хіба що тільки у іншому своєму шедеврі – «Жюль і Джим». Трюффо дуже тонко вдалося закарбувати на плівці злам епохи на вулицях Парижа 60-х. Як винагорода − світове визнання і приз за кращу режисеру на Канському кінофестивалі.

«На останньому диханні», Жан-Люк Годар
Бунтар. Революціонер. Новатор. Ідеолог «нової хвилі». Майстер гостросоціального і політичного кіно. Кумир молоді 60-х. Жан-Люк Годар. Його внесок у розвиток світового кіно настільки визначний, що він став легендою ще за життя. Годар зробив кіно інструментом протесту. Філософія Годара – це його фільмографія.
А розпочиналося все для майбутнього метра у далекому 1960 році. Годар підхопив естафету тріумфу «нової хвилі» від Трюффо ( з яким, до речі, у співавторстві написав сценарій до фільму). «На останньому диханні» - це справжнє художнє кінополотно. Вдало комбінуючи елементи документального та ігрового кіно, заграючи з глядачем алюзіями на твори живопису, цитуючи класиків світової літератури, Годару вдалося розробити унікальну кіномову і досягнути гармонійного поєднання різних видів мистецтва на кіноплівці.
Завдяки художнім особливостям і новітньої методики монтажу, банальна кримінальна історія про марнотратника життя зробила Годара культовою постаттю в кінематографі. Фільм «На останньому диханні» зібрав у собі всі канони «нової хвилі», а поява стрічки ознаменувала новий етап у розвитку кіно.

«Хіросіма, любов моя», Ален Рене
«За перші 15 хвилин «Хіросіми, моя любов» можна віддати життя. За наступні 75 − прожити це життя знову»( Георгій Ромм). Історія кохання між французькою акторкою та японським архітектором на тлі трагічних подій у Хіросімі принесла Алену Рене славу в жанрі ігрового кіно.
Завдяки складній, нелінійній структурі оповіді, побудованій на спогадах та флешбеках, режисеру вдалося стерти межу між дійсністю, минулим та вигаданим. Як наслідок, трагедія в Хіросімі тонко переплітається з особистими трагедіями героїв. Рене ж прирівнює трагедію однієї людини до трагедії тисячі людей і. І це, на думку режисера, і є найвища форма прояву гуманізму.
За свої старання Ален Рене отримав світове визнання режисера-новатора і приз від асоціації кінокритиків на Канському кінофестивалі.

«Тіні», Джон Кассаветіс
Це більше, ніж історія з життя модних бітників. Це фільм-імпровізація. Це феєрія внутрішньої свободи режисера. Це справжній маніфест незалежного кіно.
Кассаветіс своєю стрічкою оспівав Нью-Йорк, зробив поетичне зізнання в любові цьому місту. Місту зі складно соціальною складовою, хмарочосами, яскравими вітринами та музикою джазу, яка лунає ледь не з кожної вулиці.
Цим фільмом 30-річний Джон Кассаветіс заклав основи для розвитку американського незалежного кіно. І недаремно, що інші «співці» Нью-Йорка – Скорсезе, Кополла, Аллен, черпали своє натхненя саме з дебютної роботи Кассаветіса.

«Іванове дитинство», Андрій Тарковський
Вже у першому фільмі Тарковського проглядаються основні мотиви творчості і художні пошуки видатного режисера. Цей фільм дуже сильно відрізняється від типової радянської картини про часи Другої Світової війни. І справи не тільки у тому, що Тарковський не опустився до відвертої політагітації і возвеличення культу великого солдата. Тарковський створив картину, наповнену символами-метафорами, що допомогло краще передати психологічний стан людини в період війни.
Цей фільм - це Друга Світова війна очима 12-річного хлопчика. Це нагадування наступним поколінням про жахи війни. Цей фільм – це декларація гуманістичних цінностей людини – Віри , Надії, Любові.
З цієї стрічки розпочалося сходження Тарковського на вершину світового кіно. Молодий режисер отримав світове визнання і головну нагороду Венеціанського кінофестивалю.

«Громадянин Кейн», Орсон Ввелс
Попри те, що цей фільм був знятий у далекому 1941 році, він і досі вважається одним із найбільш видатних фільмів в історії світового кіно.
Причина успіху полягає у тому, що всього лише 25-річний Орсон Ввелс зумів зачепити своїм фільмом ряд морально-етичних проблем, які і досі є актуальними як і для окремої людини, так і для суспільства в цілому. А новаторство художніх засобів і принесло режисеру славу серед кінематографістів всього світу.

«Безплідні землі», Терренс Малік
Екзистенціальна історія про молодих бунтарів-злочинців. Одна із характерних стрічок в жанрі роуд-муві. Один із етапних фільмів Нового Голлівуду.
Фільм «Безплідні землі» відобразив у собі ідеї європейського авторського кіно на тлі американської дійсності . Це стрічка про «безплідні землі» Америки. Про суспільство споживанням, в якому не залишається місця для індивідуальності. Про країну великої демократії . І хто ж, як не двоє молодих бунтарів-конахців, наважиться на ряд нахабних і зухвалих злочинів, щоб назавжди покинути своє комфортне місце і обивательське життя? І навіть нехай на бунтарів і очікує справедливе покарання. І навіть нехай вони і живуть у світі власних мрій та ілюзій.
Ідеальна вибудований кадр, досконала операторська робота - справжній документ епохи Америки 60-х від Терренса Маліка.
Куранда Андрій для ШЖ КПІ

Коротко про себе

qaz_2
Я студент 3 курсу КПІ. Люблю кіно, літературу, джаз, рок-музику 60-х, старі київські вулиці. Не люблю лицемірство і відверту брехню.

Льошка

Я цілковитий crosser – людина, часто щось змінює.
Щотижня нова книга, щомісяця нові хобі та захоплення.
А ще я ходжу по всім школам КПІ та конференціях (просто з парами можна втратити голову). Чому так?
Це дуже філософське питання, а в мене лишилось 12 слів. А ще я люблю класичну музику, графіку, дизайн, інфографіку і
цікавих особистостей. Дякую за увагу.

Для ШЖ. Приветствие

Оригинал взят у pikaliuk в Для ШЖ. Приветствие
Трудно самому описать себя определенными словами, проблема в том, что я постоянно меняюсь. Могу лишь написать точно, что люблю созерцать необъятный мир и смотреть в глаза собакам, отпуская все предрассудки этого мира. Почитаю категорические императивы Канта и верю что многие тоже. Мечтаю об объективности в познании, верю в глубину и совершенство восточной культуры, а также величие Природы. Надеюсь, все что я здесь найду и напишу, тоже пригодиться Вам и как то разнообразит Ваши знания. Давайте вместе развиваться)ofnGcKTiiSc